aperture: Сулавесі

11 зранку прийшов в морские ворота-завантажуватися на рейс Тарасик-Толі Толі (Сулавесі).Куща народу,брічки,рікши і пожвавлення в повітрі-пароход з континенту!

Протовкнувся до терміналу-білет не перевірили.Дива!
Як дістався причалу,бачу вже чимало народу на борту і так долонями махають “гуд бай,гуд бай!” тим що на землі.Тут замітив,проміжок між пароплавом і причалом збільшується,але швартові мотузки ше на місцях.Тут у мене і рипнуло щось сзаду:провтикав пароплав!

Підстрибую до індонезійця:
-А шо пароплав тю-тю?Ship…Depart….Yes?
-Yes,sir!

Тут у мене починається неконтральована істерика:

-Стій,кошка,слабо??!! - і до швартових,по головах аудіторії (людей було,як на Майдані),по швартових канатів,думаю,залізу як мавпа.

Але виявилося марно ото я кіпішував,пароплав щой но прибув і маневрував.Стало мені соромно,браття, “за не уходи слабости”!
Подали каром сходни .Нажаль не мав можливості зняти на відео магнетон контакту!”Цукрові” черги 90-х-квіточки!

Авангардом дерлися молодики,що занімають найкращі порожні місця і потім продають меньш вдалим громадянам,слідом-вантажники,що полють за вантажем прибулих громадян і вже потім-найбільш енергійні пасажири.Руки,ноги,індонезійський мат,розлючені “секьюріті” з кіиками,зойки “А-а-а,дядьку,не пиздіть….”,”…тільки не ногами!!!”,”…у мене посвідчення…!!”,”Обережно,фарба!” тощо…Я піддався загальним настроям і вдерся по вине дірку в сепараторі.

Індонезійський “економ-клас”.

Пароходище-клас! Перші 2 рівні-”економ клас”.Палять,їдять,продають і купують буть що,прислуга заповнють будь які вільні проміжки.Потім ідуть 3,2 і 1 класи
Нормального місця містеру,зрозуміло не знайшлося-все “забито” до нас.